домус

(лат. — житло, родина)

1. Міський житловий будинок з атріумним і перистильним дворами, відповідними приміщеннями (протирон, вестибул, триклінії, ала, екус, екседра, спальні, кухня, бальнеум) навколо них та садом (ксистом), котрий був пануючим типом у забудові Стародавнього Рима. Поряд з житловими приміщеннями з боку вулиці влаштовувались крамниці (таберни), які часто здавалися в найми.

2. Головний храм середньовічного міста у Західній і Центральній Європі, звідкіля виникли назви "домська церква", "домський собор" (наприклад, у Таллінні).